- висвячення
- с(у сан) ordination, consecration, ordaining, consecrating; (у лицарі) dubbing, knighting
Українсько-англійський словник. - ИТФ "Перун". Вячеслав Бусел. 2009.
висвячення
Look at other dictionaries:
висвячення — я, с., церк. Дія за знач. висвятити 1) … Український тлумачний словник
висвячення — і висвята Те саме, що рукопокладення … Словник церковно-обрядової термінології
висвячення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
сакра — висвячення, посвячення, освячення, благословіння, затвердження на єпископство … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
висвячуватися — уюся, уєшся. недок., ви/святитися, ячуся, ятишся, док., церк. 1) Приймаючи обряд висвячення, одержувати духовне звання. 2) тільки недок. Пас. до висвячувати … Український тлумачний словник
посвячуватися — уюся, уєшся, недок., посвяти/тися, ячу/ся, я/тишся, док. 1) церк., заст. Ставати освяченим. 2) Приймаючи обряд висвячення, одержувати духовне звання; висвячуватися. 3) тільки недок. Пас. до посвячувати 1 4) … Український тлумачний словник
поставління — я, с. 1) Поставлення чогось (зазвичай на стіл). 2) церк. Висвячення … Український тлумачний словник
висвята — див. висвячення … Словник церковно-обрядової термінології
духівництво — і духовенство Члени Церкви, які через висвячення (рукопокладення, постриження) отримали право й обов язок служіння Богові та духовної опіки над вірними; клир … Словник церковно-обрядової термінології
посвячення — див. висвячення … Словник церковно-обрядової термінології
рукопокладення — і покладення рук, заст. рукоположення Обрядова частина богослужіння Таїнства Священства, під час якої архиєрей святитель кладе праву руку на голову ставленика й призиває на нього благодать Святого Духа; хиротонія; висвячення … Словник церковно-обрядової термінології
